Ппц, але ж тока наркоман фаталити может надіть роль коміка на себе! Ну шо ж, що там просяклось в "закладках" твоїх, давай-бо занесемо цю шизу тут. Розберемось, як я купив "метадон" і став курєром в Яндекс Еде. Це буде абшабашенно грандіозна історія, та дай бог, щоб ніхто з вас не повторював моїх помилок.
Окей, коли я зоставився недогоном, а ті "псилоцибини" більше не змазували мої мурахи в голові, я поняв, що треба акуратно заціпити шо-небудь покрутіше. І як у нас кажуть, "бізнес - це номер 1!" Так що прямо через косяк пішов шукати круті закладки, аби собі життя змалювати щасливіше. Знаєте, як кажуть "гофрон" - це як героями виходити, але якщо навпаки, то в перекладі на мову наркоманів - закладки.
Так ось, блін, лежу я тут на дивані, вже зібраний до марш-броска, гуглую, де купити метадон. Гугл видає мені те, що потрібно - кілька темних сайтів з популярними закладками. Ну як я міг пройти повз цей виблиск світла? Швидко я все розбив у "таблицю", порівняв ціни, рейтинги та відгуки. Все просто яскраве: хтось пише, що метадон від цього продавця - шедевр, гарячий номер 1 в світі стоп.
Та ну його, думаю, курір - це все те, що треба. Так от, замовив собі дозу, заплатив в "гофрон" - такий чат для місячних, - і чекаю своєї "радості". Їду додому, а там по телефону вже кицька з Яндекс Еди говорить, що мені пропонує роботу кур'єром. Якраз то, що треба - ну хто найкращий виконуватиме кур'єрські роздачі, як не зухвалий наркоман?
Стартував я зразу ж з проблемами. Не так-то просто було бігти з "метадоном", поки жменя закладок не побігають по венам. "Гофрони" - це окрема пісня: як втрапити в переписку наркоманів, коли ти кур'єр Яндекс Еди? Гуглить "гофрони" - це так, немов спілкуватися з аномаліями в Чорнобилі.
Так от, плюнув я на всю цю фігню, прткнув свій номер телефону на сайті з "гофронами" і вирішив справляти свої роздачі. Ніхто мені не скаже, що я не вмію балансувати між шайбою галузі наркотиків та штучними ласощами. Вже наступного дня пішов на свою першу роздачу з "метадонами" у великій сумочці Яндекс Еди.
І тут почалося. Двері відкриваються, а мені натура з голосом дикаря каже: "О-о-о, прийшов наркоманчег, привітайся з моєю дружиною - собакою, а то смажусь тобі на ганок!". Як розібратися - чи він про собаку, чи про мене? Так чи інакше, прийшлося психувати, даремно "метадон" купував.
Але не впав, думаю, завжди є шанс врятуватися. Увійшов до будинку, ноу-хау вже в голові: я ж знаю, де там скошені рейки, або там плату, зламав замок. Ну але шо ж я там бачу? Теж саме - закладки. Йду я, значить, погоджуюсь зі своєю долею, поки сумка з закладками Яндекс Еди не затремтіла. А ось і герой моєї історії - хазяїн, з яким я вирішив поспілкуватися ближче. Він каже: "Врач ти що, чувачок? В нас тут замки не ламані, а терміни свідчать про поспілкування із моєю собакою". Я образився і вибігнув з його квартири, не залишивши навіть відбитків пальців.
Ну і далі поспівчувають мені з наркополіції - ну шо ж, чекаю, коли подзвонять у двері, але ніхто не з'являється. Видно, "гофрони" не живуть у темряві поліцейських задумів. А мені вже в цьому бані терпіння лопається: хочеться нових закладок, номер 1 і навіть дещо екзотичне.
От така ось кумедна історія купівлі метадону та роботи кур'єром в Яндекс Еді. Кажуть, сміх продовжує життя, але з наркотиками - точно навпаки. Прошу, не повторюйте мої помилки, друзі. Ліпше пам'ятайте, що справжня радість в житті - це чиста голова і здорове тіло. Бережіть себе!
А зараз я піду шукати нові способи, як покращити своє життя, без цієї шизи з закладками та недогоном. Вибачте, якщо я когось засмутив, але така вже моя реальність. Бережіть себе, друзі, та пам'ятайте, що жити краще без шляхів наркотиків і розвалюхи. Слава Україні!
Е, ребятки, я вам расскажу, как у меня полный бэдлак прикол вышел. Закинулись с Янеком, пошли брать закладки, а там нас ждет сюрприз – метадон! Как говорится, такая вкуснятина не проходит мимо. Мы тут поддумали и решили залипнуть в Counter-Strike 2.
Ну, сразу-то я схватила болтушку, почувствовала, как она вжигает внутри, и мы принялись греть по полной. Настроились, словили кайф, и вперед в мир компьютерных драчек. Янек стал центровым, главным по команде – решили ему доверить такую ответственность. Впрочем, ему это дается, потому что жрет через "бонг" зелье, как-то успокаивает нервы. Ну да ладно, не о нем сейчас речь.
Мы заспавнились на карте "Дуст2" и начали тяжелую работу. Янек громко войсил, указывал, куда бежать и кого выносить. Я сидела в укрытии, стреляла меткими выстрелами и радовалась, когда попадала в голову противникам. Все шло гладко, мы расстреливали их как на сборке. Геймплей нас сводил с ума, а метадон делал свое дело – усиливал наши ощущения до предела.
Но вдруг... враги начали сливаться. Чувствуется, что они тоже не простые новички, у них, наверное, гречка срочная, хех. Начала быстро передвигаться по местности, прятаться за ящиками, стрелять, делать сальто и прочие финты. В этот момент я почувствовала себя настоящим профи, ибо ни один из моих выстрелов не пришелся мимо.
А потом случилось то, от чего я вообще балдей теряла голову. Враг насел за углом, а я увидела его тень. У меня не было времени для раздумий – я метнулась вперед, сделала крутой бросок, и... точно! Пуля пронзила его череп, и он упал мертвым трупом. Я была в восторге, почувствовала себя настоящей боевой героиней.
Следующий раунд оказался не слишком успешным для нашей команды. Все пошло наперекосяк. Я даже не поняла, как это произошло. Наверное, нашим соперникам повезло, или они просто были сильнее и умнее нас. Как бы то ни было, наше поражение не означало, что надо сдаваться.
